Закон № 6027 вносить зміни в базові нормативні акти, які регулюють питання видачі та повернення кредитів в Україні. У тому числі за рахунок фінансових поручителів, а також заставленого майна (іпотеки). Тому поговоримо про основні зміни в положення про кредити.

Глобально закон не привносить ніяк нововведень, він радше спрямований на заповнення прогалин законодавства та врегулювання колізій, що виникли в процесі правозастосування.

Відповіді на ці питання раніше давали суди, але проблема була в тому, що в різні періоди змінювалися підходи. Це спричинило формування суперечливої судової практики у схожих справах, а банки роками не могли отримати рішення суду про стягнення боргу. Після вступу закону в силу з’явиться довгоочікувана ясність з низки проблемних питань, що полегшить і прискорить процес розгляду справ у судах.

Нижче коротко про основні зміни в законі та його положення, які набудуть актуальності в 2018 році.

Поручитель по кредиту залишається поручителем навіть якщо сума позики збільшилася

Чинний Цивільний кодекс України говорить про те, що у разі збільшення суми кредиту без згоди на це поручителя, порука припиняється. Тобто, навіть якщо багатомільйонна кредитна лінія збільшилася умовно на 1 гривню, банк більше не може вимагати від поручителя повернути весь кредит. Запропоновані зміни уточнюють, що порука не поширюється на збільшену суму кредиту (тобто, на 1 гривню). Однак первинну суму позики, за яку поручитель поручився, він все ж зобов’язаний повернути.

Іпотека залишається іпотекою навіть після реконструкції об’єкта нерухомості

Юридичний аспект реконструкції нерухомого майна досить складний. Грань між реконструкцією старого об’єкта і створенням нового досить тонка. Часто підприємливі іпотекодавці, які не хочуть повертати позику банку, відреконструйований предмет іпотеки реєструють в державному реєстрі як новий об’єкт, який не обтяжений іпотекою за договором з банком. У результаті банк позбавляється можливості погасити борг за рахунок іпотечного майна, так як його формально більше не існує.

Тепер, законодавець прояснив, що реконструйований предмет іпотеки, в тому числі, якщо по відношенню до нього проведено нове будівництво, все одно залишається предметом іпотеки за договором. І за рахунок цього майна банк має право задовольнити свої грошові вимоги.

Порука і іпотека залишаються в силі, навіть якщо компанія-позичальник ліквідована

Загальне правило говорить, що ліквідація компанії припиняє її зобов’язань (наприклад, за кредитним договором). Також Цивільний кодекс України встановлює, що з припиненням основного зобов’язання припиняються додаткові зобов’язання, якими є порука і іпотека по відношенню до кредиту. Іншими словами, зараз, якщо ліквідована компанія позичальник, то і з поручителів і іпотекодавців цієї компанії взяти нічого, так як їх зобов’язання також формально припинилися.

За новим законом ліквідація основного позичальника не звільняє поручителя та іпотекодавця від зобов’язання повернути позику, однак за умови, що банк звернувся до них з вимогою до моменту ліквідації позичальника.

Звертати стягнення на предмет іпотеки можна до тих пір, поки не буде досягнуто позитивного результату

Звернути стягнення на предмет іпотеки можна або в позасудовому порядку (наприклад, прийняти майно собі у власність або продати третій особі), або шляхом звернення з відповідним позовом до суду. Нюанс у тому, що предметом іпотеки є нерухомість, право на яку підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі. Та поки така реєстрація не проведена, іпотекодавцю/позичальникові продовжує належати право власність на об’єкт.

 

На жаль, у позасудовому порядку дуже рідко вдавалося завершити процес звернення стягнення, зареєструвавши право власності, наприклад, на предмет іпотеки був накладений арешт (окрема історія, про яку мова піде нижче).

Єдиним виходом із ситуації було звернення до суду. Однак суди часто, хоча і не завжди, відмовляли у вимогах банків посилаючись на те, що банк вже реалізував своє право на звернення стягнення у позасудовому порядку. При цьому, суди ігнорували той факт, що реєстрація права власності на предмет іпотеки фактично не відбулася. По суті, банк опинявся в ситуації, коли перша спроба повернути борг за рахунок іпотечного майна була невдалою, а шанси на успіх зробити це за другим заходом, але вже в суді, ставали мінімальними.

Новий закон уточнює, що звернення стягнення вважається завершеним тільки з моменту реєстрації права нового власника в державному реєстрі. Така, здавалося б, несуттєва деталізація дозволяє банку ефективно захистити свої права в суді, якщо позасудовий порядок не приніс очікуваного результату.

Арешт предмета іпотеки не перешкоджає зверненню стягнення на це майно

Згідно з чинним законодавством, наявність у державному реєстрі запису про арешт іпотечного майна є підставою для відмови в реєстрації права власності на це майно за результатами звернення стягнення. На жаль, цим часто користуються недобросовісні позичальники і іпотекодавці, які самі ініціюють арешт предмета іпотеки, щоб заблокувати спроби банку звернути стягнення на іпотечний актив.

Після вступу в силу нового закону ситуація зміниться, оскільки за новими правилами арешт іпотечного майна, на який накладено після того, як це майно було передано у іпотеку, більше не є перешкодою для звернення стягнення. Важлива гарантія захисту від недобросовісних позичальників.

Закон поширює свою дію на раніше укладені договори

Мабуть, найбільш дискусійним положенням прийнятого закону є застереження про те, що він поширює свою дію не тільки на договори, які будуть укладені в майбутньому, але і на ті договори, які укладені раніше і досі діють. Це означає, що як тільки закон вступить в силу, суди будуть застосовувати його положення до історичних операцій, спори за якими вже знаходяться на розгляді.

Є думка, що такий підхід суперечить ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують відповідальність. Очевидно, що вже найближчим часом варто очікувати, що перед Конституційним Судом України буде поставлено питання про перевірку конституційності зазначеного застереження про дію Закону.

Замість висновку

Прийнятий закон – правильний і потрібний крок до відновлення роботи банківської системи. Адже якщо банківський сектор відчує себе захищеним, умови кредитування бізнесу і фізичних осіб стануть більш ліберальними. Це неминуче торкнеться як умов видачі кредитів, так і відсоткових ставок.

Критики нормативного акту вважаю його обтяжливим і нібито несправедливим по відношенню до позичальників, з чим точно не можу погодитися. За новим законом положення сумлінних позичальників ніяк не погіршиться. А ось тим, хто звик брати і не повертати, тепер буде набагато складніше ухилятися від своїх фінансових зобов’язань.

Автор: Євген Левицький, радник юридичної фірми AEQUO

Джерело: ain.ua